Анотація. Мета статті. На основі епістолярію Василя Стефаника досліджено історію особистісних його взаємин із представницями прекрасної статі. Методологія дослідження – принципи об’єктивності, розвитку, системності, науковості; методи біографічний, філологічний та психологічний. Наукова новизна. Систематично проаналізовано корпус листування Василя Стефаника з Ольгою Кобилянською, Софією Морачевською, Євгенією Калитовською та Ольгою Гаморак. У кожному випадку стосунки, які були в письменника з тією чи тією жінкою потребували уважності та вміння вичитувати Стефаниковий підтекст у листах. Він умів красиво писати, що не могло не подобатися жінкам, а вони, своєю чергою, охоче відповідали йому спочатку епістолярною взаємністю, а згодом і чимось більшим. Особисте життя людини – то велика таїна. Можна її лише трохи відкрити. З-поміж таємниць – стосунки Василя Стефаника й Ольги Кобилянської. Частково відкрити їх дає змогу листування цих двох митців, інтенсивність якого припала на перші три роки їхнього знайомлення (1898-1900). Стосунки між талановитими письменниками рідко бувають дружніми й теплими. Особливо, коли йдеться про рівновеликих. Але частіше до стосунків домішано ревнивої напруженості, літературного егоцентризму, відчуженості від самодостатності іншого світу. Листи В. Стефаника до Софії Морачевської – це справжня поезія, це художні твори, сповнені тяжкого переживання власної наболілої душі, це звіти про свою роботу та нездійснені плани на честь своєї матері. Написані вони в такому сердечному тоні, що мали великий вплив на його подругу і спричинили її щире захоплення. Немов до рідної сестри, звертається В. Стефаник до Ольги Гаморак за порадами в різних справах, утаємничує її в свої плани письменницької роботи. І вона виправдовує довір’я. Їхні листи – це спілкування двох висококультурних молодих людей, що мають власні погляди на світ і вивищуються над оточенням. Листи ці то потішали, то засмучували, бо письменник не був байдужий для неї. Почуття, що оволоділи Ольгою в стосунках із Василем, давно переходили межі приязні. Були ще в житті В. Стефаника і дві Євгенії – дві різні долі, дві трагічні історії кохання та смутку. Складний у приватному житті, В. Стефаник не любив надмірної уваги та старанно приховував таємниці глибин своєї душі від сторонніх. Письменник належав до типу людей, які більшою чи меншою мірою залишалися незадоволені своїм вибором. Висновки. Помандрувавши контроверсійними коридорами самотньої душі Василя Стефаника, вдалося дещо відкрити з його душевних таємниць. Проте особисте, то болюча тема і не завжди доступна. Майстер психологічної прози, людина нестабільного настрою та частих припливів смутку – його хотіли зрозуміти, але змогли лише одиниці. Він усе життя вів поєдинок із самим собою, а жінки були інстанцією для душевних розмов, відвертих поглядів та ще того, що залишилося за лаштунками епістолярію, спогадів, оцінок дослідників. Не можна знати, як би склалося його сімейне життя, якби він обрав іншу жінку, а не Ольгу Гаморак. А можливо, він просто був би самітником. Якби не сімейне життя, він, імовірно, залишився б у Кракові, а його літературна кар’єра розвивалася б по-іншому. Що принесло би йому більше щастя? Але доля написана на небесах, і кожний несе свій хрест.
Abstract. The aim of the study. Based on Vasyl Stefanyk's epistolary, the history of his relationships with members of the fair sex is studied. Research methodology – the principle of objectivity, development, systematization, scientificity, biographical, philological and psychological methods. Scientific novelty. The corpus of correspondence between Vasyl Stefanyk and Olga Kobylyanska, Sofia Morachevska, Yevhenia Kalytovska and Olga Hamorak was systematically analyzed. In each case, the writer's relationship with a woman required attention and the ability to read Stefanyk's subtext in his letters. He was able to write beautifully, which women could not help but like, and they, in turn, willingly responded to him first epistolary reciprocity and later more. A person's personal life is a great mystery. You can only open it a little. Among the secrets is the relationship between Vasyl Stefanyk and Olga Kobylyanska. The correspondence of these two artists, the intensity of which fell on the first three years of their acquaintance (1898-1900), makes it possible to partially discover them. Relationships between talented writers are rarely friendly and warm. Especially when it comes to crackajack people. But more often the relationship is mixed with jealous tensions, literary egocentrism, alienation from the self-sufficiency of another world. V. Stefanyk's letters to Sofia Morachevska are real poetry, they are works of art, full of hard feelings of their aching soul, they are reports about their work and unfulfilled plans in honour of their mother. They were written in such a heartfelt tone that they had a great influence on his girlfriend and caused her sincere admiration. As if to his sister, V. Stefanyk turns to Olga Hamorak for advice in various matters, and tells her secret of his writing plans. And she justifies trust. Their letters are communication between two highly cultured young people who have their views of the world and rise above their surroundings. These letters were both amusing and sad because the writer was not indifferent to her. The feelings that overwhelmed Olga in her relationship with Vasily have long gone beyond friendship. There were two more Eugenias in V. Stefanyk's life - two different destinies, two tragic stories of love and sorrow. Difficult in private life, V. Stefanyk did not like excessive attention and carefully hid the secrets of the depths of his soul from outsiders. The writer belonged to the type of people who were more or less dissatisfied with their choice. Conclusions. Travelling through the controversial corridors of the lonely soul of Vasyl Stefanyk, we managed to discover some of his spiritual secrets. However, personal, it is a painful topic and not always available. A master of psychological prose, a man of unstable mood and frequent outbursts of sadness - they wanted to understand him, but only a few could. He fought all his life with himself, and women were an instance for emotional conversations, open views and what was left behind the epistolary, memories, assessments of researchers. It is impossible to know what his family life would have been like if he had chosen a woman other than Olga Gamorak. Or maybe he would just be a recluse. If it weren't for his family life, he would probably have stayed in Krakow and his literary career would have developed differently. What would bring him more happiness? But destiny is written in heaven, and everyone carries own cross.
